03. 05. 22 р.
Тема: "Контрольний письмовий твір-опис пам"ятки історії та культури на основі особистих спостережень і вражень у художньому стилі"
Завдання 1.
Розгляньте фото собору, прочитайте статтю з газети і висловіть свої міркування
щодо історії монастиря.
Собор чекає на допомогу
Реставрацію
унікального дерев’яного храму на Дніпропетровщині обіцяють нарешті розпочати
цього року.
Саме
про Свято-Троїцький кафедральний собор у Новомосковську Дніпропетровської
області — бароковий шедевр дерев’яної сакральної архітектури XVІІІ століття,
єдиний дев’ятибанний хрестово-купольний в Україні, що входить до сотні
найкращих дерев’яних споруд світу, — йшлося у романі видатного українського
письменника Олеся Гончара «Собор». Храм внесений до державного реєстру
національної культурної спадщини України та до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Унікальність його архітектурної ідеї — у розташуванні дев’ять веж-куполів:
видно лише вісім з них, хоч би з якого боку і під яким кутом дивитися на
культову споруду.
У
публікації «Урядового кур’єра» від 20 сiчня 2011 року «У цьому творінні
поєдналося все…» наголошувалося: «Свято-Троїцький кафедральний собор на
Дніпропетровщині, аналогів якому немає в світі, потребує термінової
реставрації». Відтоді минуло більше року, та лише тепер у собору з’явилася
надія не бути зруйнованим.
Чотири
атаки на козацьку святиню.
Коли
цариця Катерина Запорозьку Січ розігнала, козацькі старшини вирішили:
«Натомість собор святий вибудуєм, і він у віках сіятиме над степами!..» Причому
храм мав бути без цвяхів, адже Христос через них страждав. Побудувати церкву,
якій би не було рівні, замовили архітектору із села Нові Водолаги Харківської
губернії Якиму Погрібняку. І пішов зодчий у плавні думу думати, як завдання
виконати. Там наснився йому собор, і зробив він з очерету макет майбутньої
перлини козацького зодчества. Старшинам макет сподобався. І 13 травня 1778 року
виріс небаченої краси унікальний дерев’яний храм з дев’ятьма банями.
Простояв
він майже сто років. А 1887 року стався перший напад на нього. Єпархіальне
начальство вирішило церкву знищити і натомість побудувати цегляну у
синодальному стилі. Собор повністю розібрали — без жодних креслень, обмірів,
поміток деревини. Тоді піднялася вся інтелігенція Катеринославської губернії,
дійшла до імператора, і той дав наказ на відбудову собору в первісному вигляді.
За справу взявся реставратор з тих-таки Нових Водолаг — Олексій Пахучий. Він
відновив собор лише за однією фотографією. Вирізали сосну, обшили її. На
цегляний старовинний фундамент поклали дубові лаги. Замість цвяхів використали
дерев’яні кібелі і «ластівчиний хвіст».
Другу
атаку собор відбив у 30-х роках минулого сторіччя. Знищення пам’ятки вдалося
уникнути завдяки вчителям-братам Григорію й Федору Бабко-Малим, які підняли
студентство Катеринославщини. Ризикуючи життям — адже їх могли розстріляти, —
козацьку святиню врятували. Але в будівлі церкви відкрили спортзал. Та люди в
нього не йшли. Тоді в храмі зробили зерносховище.
Дивовижно,
але вижив собор і за часів Другої світової війни. У вересні 1943 року
Новомосковськ визволили від фашистів. Радянські військові дивувалися: німець
усе кам’яне порушив, а дерев’яного собору не зачепив. Не знали вони, що на
фундаменті капітан СС написав: «Не палити!» Не знали й про ту знахідку сина
полку Толі Морозова у церковних підвалинах. Хлопчина шукав там підземний хід до
монастиря. А знайшов зв’язку із 32 протитанкових мін. Потім хлопець отримав
бойову нагороду «за спасіння Троїцького собору».
Про
четверту атаку на старовинний храм талановито написав у своєму романі Олесь
Гончар, за що письменника почали 1967 року переслідувати. А згодом і Гончара, і
собор, на місці якого хотіли побудувати торговельний комплекс, захищали
впливові тоді письменники М. Шолохов і О. Корнійчук.
1988 року храм повернули церковній громаді.
10 лютого 1989 року церкву знову відкрили (Н. Біловицька).
Завдання 2. Опишіть свої враження в художньому стилі.
Завдання 3. Надішліть ваші контрольні твори для перевірки та оцінювання.
