українська мова 8 клас

Тема: "Відокремлені другорядні члени речення"
Сьогодні в нас незвичайний урок.

Сторінка перша.

Вступ до нашої книги буде незвичайний, як і урок сьогодні…Урок у вигляді книжки…Часто, сповнена мудрості, розкриває свої обійми для нас саме книга. Коли читаєш її, в уяві постають дивовижні образи, створені митцями слова. А чому сьогодні, вам, не спробувати стати митцями? І не створити своєї книги, адже кожен із нас – творець! Читаючи урок, шукайте додатки (нижче).

Сторінка друга

Маршрутний лист…або просто зміст.

Для того, щоб виконати завдання, ми обов’язково маємо продумати як зміст книги, так і нашої роботи. Отже, рушаємо.

Сторінка третя

Звернемо увагу на таблицю «Потрібно» (Додаток 1): що можемо? – все. А ми стільки можемо, скільки знаємо…

Чи все ми знаємо про відокремлені члени речення? (Бесіда за теоретичними  питаннями)

1.     Що називаємо відокремленими членами речення? Чому?

2.     Які члени речення відокремлюються?

3.     Обґрунтуйте випадки відокремлення додатків, означень, обставин, прикладок.

4.     Що таке уточнювальні члени речення?

5.     Проілюструйте прикладами наведені правила.

Сторінка четверта

Прочитали вступ. Розглянули зміст і першу сторінку, що змусила вас замислитися над тим, чи все ви пам’ятаєте про відокремлені члени речення. Настав час перегорнути ще одну сторінку. Що ж на ній? Чудові поезії митців рідного слова.

Але, що сталося? Коректор не помітив! Відсутні розділові знаки! Давайте «рятувати» тексти письменників, розставляючи розділові знаки та обґрунтовуючи їх ( у роздаткових матеріалах вилучено розділові знаки (Додаток 2 )).

·        Знайдіть відокремлені члени речення і поясніть чому і як вони відокремлюються.

1.     Мовчить мій цілий світ,

Загорнутий в лихі словесні целофани.

Л. Костенко

2.     І коли б солов'єм я співучим
У твоїх народилась лісах,
То про тебе, велику й могучу,
Я навчила б співать небеса.

М. Ткач

3.     Вона [любов] прийшла, заквітчана і мила,
І руку лагідно до мене простягла.

В. Симоненко

4.      Срібним маревом повиті,
 Біля  сіл стоять тополі.

Леся Українка

5.     Тихі, ніжні зорі
спадали з неба — білі, непрозорі…

Леся Українка

6.     Я кину все. Я вірю в кілометри —
обвітрені, задихані і злі.

Л. Костенко

7.     Ось сонце віри -  чисте і просте,
Ось сонце міри -  з віжками на храпах.

І. Драч

8.      Фантазіє, богине легкокрила,
Ти світ золотистих мрій для нас одкрила
І землю з ним веселкою з’єднала.

Леся Українка

9.     Син Яця-коваля, Іван рудоволосий,
Рибалка і мудрець, поет і каменяр,
Не надививсь на блиск і на повзверхній чар,
На Чайльд-Гарольдів плащ, на Лорелеї коси.

М. Рильський

10. Я місця шукаю на Віслі зеленій,
На плитах вокзальних, біля тої стіни,
Де плакав Стефаник скорботності геній,
Пробитий сльозами Галичини.

Д. Павличко

11. О рідне слово, хто без тебе я?
Німий жебрак, старцюючий бродяга,
Мертв’як, оброслий плиттям саркофага,
Прах, купа жалюгідного рам'я. 

Д. Павличко

12. Не цвітуть на вікнах герані —
Сонний символ спокійних буднів. 

О. Теліга

13. Мене там мати повивала
І, повиваючи, співала,
Свою журбу переливала
В свою дитину.

Т. Шевченко

14. Поволi  з  вечiрнiх  туманiв  земля,   засинаючи,   п’є.

Т. Осьмачка

15. Там, далеко, на Вкраїні,
Сяє сонечко ясне,
Світить людям, та в чужині
Не навідає мене.

П. Грабовський (письмово)

Сторінка п’ята

Втомилися читати? У такому випадку є пропозиція: вибрати прямо з тексту відокремлені члени речення.(Додаток 3)

1.     Над луками, залитими квітневою повінню, холонув оранжевий вечір, зануривши в мілкі прибережки далеке полум’я хмар. По той бік річки, навпроти сосни, заходило сонце, пославши на воду од берега й до берега шматок червоного полотна. А лопухи, почувши холодок, настовбурчилися, тихо зарипіли, випростовуючись, і теж запахли - низовинням, росою, ніччю. Над урочищем зринув місяць- червоний і глибокий, мов кратер у палаючу безодню. Небо- прозора льодяна скеля, слизька, холодна, зацвяхована зорями, наглухо спаяна морозом.     

Г. Тютюник                                                                        

2.     Закутаний у вітер, накритий небом і обмотаний піснями,
лежу, мов мудрий лис, під папороті квітом…

Б-І. Антонич

3.     Ніжна блакитна хвиля, чиста й тепла, кидала на берег тонке мереживо
піни.­

М. Коцюбинський

4.     Ізумрудна, блискуча, з перлистою ,ніжною піною ,хвиля котиться, грає , співаючи пісню дзвінку .                                                                                                                                         М. Воронний                                                                                                  

5.     У травах коник, як зелений гном, на скрипку грає.                                                                                           М. Рильський

6.     Помилки друзів, за винятком зради, ми повинні терпіти або виправляти.                                                    Г. Сковорода

7.     Тихо-тихо стікає на землю зерно — перестиглі сльози степів.                                                                       М. Стельмах

8.     Весняний вітер нетерпляче зітхає, оббігаючи узлісся та розвіваючи гілля плакучій березі .                                                                                                                                                     Леся Українка

9.      Сніг іде                                                                                                                            І, сяйво розсіваючи бліде,                                                                                               Зволожує афіші і обличчя.

Ірина Жиленко

10. Незважаючи на ранню пору, то в одному кінці, то в іншому зривалася пісня .

О. Гончар

11. Море синє, аж чорне, тільки білою піною б'є об берег.

М. Коцюбинський

Сторінка шоста

Хіба коли -небудь письменники можуть здогадатись: як інтерпретують їх тексти сучасники? Пропоную взяти трохи творчості та побільше знань про відокремлення до наступної сторінки (Додаток 4).

Завдання: до текстів увести відокремлення та уточнення- додатки, означення, обставини.

1.     Ліс, закутаний у м’яку білу габу, стоїть непорушно, …

У. Самчук

2.     Шукайте цензора в собі.
Він там живе,…

Л. Костенко

3.     Оце і є той випадок єдиний ,
Коли найбільша мужність - ...

Л. Костенко

4.     Навшпиньках підійшов вечір,-
Засвітив зорі, прослав  на травах тумани
І, на  …, ліг.

П. Тичина

5.     А я не знаю нічого ніжного, ….

Леся Українка

Сторінка сьома

Найцікавіша. Чим? Ми багато можемо, бо чимало знаємо. Нам цікаво знати рідне слово й про рідне слово. Ми творчі учні.

Додаток 2

1.     Мовчить мій цілий світ

Загорнутий в лихі словесні целофани.

Л. Костенко

2.     І коли б солов'єм я співучим
У твоїх народилась лісах,
То про тебе велику й могучу,
Я навчила б співать небеса.

М. Ткач

3.     Вона [любов] прийшла заквітчана і мила,
І руку лагідно до мене простягла.

В. Симоненко

4.     Срібним маревом повиті
 Біля  сіл стоять тополі.

Леся Українка

5.     Тихі ніжні зорі
спадали з неба — білі   непрозорі…

Леся Українка

6.     Я кину все. Я вірю в кілометри —
обвітрені  задихані і злі.

Л. Костенко

7.     Ось сонце віри    чисте і просте,
Ось сонце міри    з віжками на храпах.

І. Драч

8.     Фантазіє  богине легкокрила,
Ти світ золотистих мрій для нас одкрила
І землю з ним веселкою з’єднала.

                                                                                                                                                                                                             i.      Леся Українка

9.     Син Яця-коваля  Іван рудоволосий,
Рибалка і мудрець  поет і каменяр,
Не надививсь на блиск і на повзверхній чар,
На Чайльд-Гарольдів плащ, на Лорелеї коси.

a.      М. Рильський

10. Я місця шукаю на Віслі зеленій,
На плитах вокзальних  біля тої стіни,
Де плакав Стефаник скорботності геній,
Пробитий сльозами Галичини.

a.      Д. Павличко

11. О рідне слово, хто без тебе я?
Німий жебрак  старцюючий бродяга,
Мертв’як  оброслий плиттям саркофага,
Прах  купа жалюгідного рам'я. 

a.      Д. Павличко

12. Не цвітуть на вікнах герані
Сонний символ спокійних буднів. 

О. Теліга

13. Мене там мати повивала
І, повиваючи  співала,
Свою журбу переливала
В свою дитину.

a.      Т. Шевченко

14. Поволi  з  вечiрнiх  туманiв  земля    засинаючи   п’є.

a.      Т. Осьмачка

15. Там, далеко, на Вкраїні,
Сяє сонечко ясне,
Світить людям  та в чужині
Не навідає мене.

a.      П. Грабовський

Додаток 3

1.     Над луками, залитими квітневою повінню, холонув оранжевий вечір, зануривши в мілкі прибережки далеке полум’я хмар. По той бік річки, навпроти сосни, заходило сонце, пославши на воду од берега й до берега шматок червоного полотна. А лопухи, почувши холодок, настовбурчилися, тихо зарипіли, випростовуючись, і теж запахли - низовинням, росою, ніччю. Над урочищем зринув місяць- червоний і глибокий, мов кратер у палаючу безодню. Небо- прозора льодяна скеля, слизька, холодна, зацвяхована зорями, наглухо спаяна морозом.     

                                                                                                                                                                                                             i.      Г. Тютюник                                                                       

2.     Закутаний у вітер, накритий небом і обмотаний піснями,
лежу, мов мудрий лис, під папороті квітом…

a.      Б-І. Антонич

3.     Ніжна блакитна хвиля, чиста й тепла, кидала на берег тонке мереживо
піни.­

1.     М. Коцюбинський

4.     Ізумрудна, блискуча, з перлистою ,ніжною піною ,хвиля котиться, грає , співаючи пісню дзвінку .                                                                                                                                         М. Воронний                                                                                                 

5.     У травах коник, як зелений гном, на скрипку грає.                                                                                           М. Рильський

6.     Помилки друзів, за винятком зради, ми повинні терпіти або виправляти.                                                    Г. Сковорода

7.     Тихо-тихо стікає на землю зерно — перестиглі сльози степів.                                                                       М. Стельмах

8.     Весняний вітер нетерпляче зітхає, оббігаючи узлісся та розвіваючи гілля плакучій березі .                                                                                                                                                     Леся Українка

9.     Сніг іде                                                                                                                            І, сяйво розсіваючи бліде,                                                                                               Зволожує афіші і обличчя.

a.      Ірина Жиленко

10. Незважаючи на ранню пору, то в одному кінці, то в іншому зривалася пісня .

a.      О. Гончар

11. Море синє, аж чорне, тільки білою піною б'є об берег.

a.      М. Коцюбинський

Додаток 4

1.     Ліс, закутаний у м’яку білу габу, стоїть непорушно, …

a.      У. Самчук

2.     Шукайте цензора в собі.
Він там живе,…

a.      Л. Костенко

3.     Оце і є той випадок єдиний ,
Коли найбільша мужність - ...

a.      Л. Костенко

4.     Навшпиньках підійшов вечір,-
Засвітив зорі, прослав  на травах тумани
І, на  …, ліг.

a.      П. Тичина

5.     А я не знаю нічого ніжного, ….

a.      Леся Українка

Виконані роботи надсилайте для перевірки.